українська російська англійська

У Мінкультури відкрилась фотовиставка до 85-х роковин Голодомору "Сторожі правди"

09.11.2018 | 07:47

У приміщенні Міністерства культури України  до 85-х роковин Голодомору відкрилась фотовиставка «СТОРОЖІ ПРАВДИ». Стіни центрального холу приміщення представляють персональні спогади десяти людей, які пережили Голодомор – геноцид українського народу 1932-33 рр. Серед них – 99-річна Олександра Зверховська з Мар`янівки, 93-річний вимушений переселенець з Луганщини Микола Онищенко, 96-річна завідувачка краєзнавчого музею у Березані Галина Рих і Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України  Філарет, що дитиною пережив Голодомор на Донеччині.

 

 

«Виставка, яку ми відкриваємо сьогодні – унікальна і особлива. Вона не претендує на те, щоб подобатися, або не подобатися, не претендує на оцінку з точку зору професійності чи майстерності. Головні герої цієї виставки – свідки Голодомору - геноциду, найбільшого злочину ХХ століття проти українського народу. У ті страшні часи, за різними даними істориків та науковців, в Україні вимерло близько 30% усього населення, а ця цифра сягає 8-10 мільйонів душ. Просто подивившись у вічі цих людей, відчуваєш весь страшний біль, який вони пережили» - сказав Міністр культури Євген Нищук під час відкриття експозиції.

 

 

«На жаль,  живих свідків Голодомору, залишилось дуже мало, але сьогодні разом з нами цю виставку відкриває 93-х річний Микола Павлович Онищенко, що бачив  Голодомор на власні очі. Він доносить до людей ту правду, яку колись навіть згадувати було заборонено. Я низько вклоняюся йому за цю силу духу. Ми маємо пам’ятати і поважати цих людей, на долю яких випали страшні випробування».

 

«Хоча я був зовсім малим, я добре пам’ятаю, що наш дім тоді був повною чашею»,  - ділиться  своїми спогадами Микола Онищенко.

«В нашому маленькому селі, на п’ятдесят хат, було три великі хори - люди співали вечорами, змагаючись між собою. Це було надзвичайно. Моя мати, тітки і сусідки завжди співали,  коли виконували будь-яку домашню роботу. А потім зробили колективізацію, колгоспи – люди не хотіли туди йти, їх примушували. Був спротив, а потім .. Голодомор. Це суцільний жах. Усюди лежали мертві люди. Батьки забороняли виходити з двору, бо це було небезпечно»,- згадує Микола Павлович.

 

 

«Ви ніколи не зможете уявити, як виглядали люди в той страшний час. Я бачив їх – голодних, худих – і, хоча мені було всього сім років, ці образи назавжди відбилися в моїй пам’яті. Я знав цих людей інакшими. Я пам’ятаю, які люди були до Голодомору, і якими вони стали після нього. Це стосується не лише села, де я жив, коли був малим, ці зміни торкнулися всієї країни. Я впевнений, що це вплинуло на весь наш народ, на всю націю. Ми стали інакшими. І Революція Гідності у 2014 році  знову змінила нас. Кожен із нас несе в собі частину того горя, яке ми пережили у 32-33 роках».

 

Виставка сформована на основі матеріалів експедиції із збору свідчень жертв Голодомору, яку здійснили співробітники Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» влітку 2017 року. В рамках експедиції було здійснено виїзди до сіл Фастівського, Баришівського, Обухівського і Києво-Святошинського районів Київської області та м. Києва, де записали свідчення людей, які є одночасно і жертвами, і свідками Голодомору.

 

Генеральний директор  Національного музею «Меморіал жертв Голодомору»  Олеся Стасюк закликала усіх долучитись до відзначення 85-х роковин Голодомору, запалити свічку пам’яті та  розповідати чому це важливо.

 

 

«Ця трагедія не сталася раптово, в один момент, цьому передувала тривала підготовка і діти наші мають про це знати, розпізнати цей момент, щоб більше така трагедія не повторилася. Не будьте осторонь цього», - говорить вона.

 

версія для друку

Відео

Fair Play. Free Sentsov.

Фотогалерея

Флешмоб "Музейні таємниці"
Розробник: Корпорація Софтлайн (Україна)
©  Міністерство культури України