українська російська англійська

Міністр культури Євген Нищук привітав із сторічним ювілеєм свідка Голодомору Олександру Іванівну Зверховську

14.06.2019 | 13:12

Сьогодні, 14 червня чарівній жінці, свідку Голодомору Олександрі Іванівні Зверховській виповнюється 100 років. Привітати Олександру Іванівну з її днем народження приїхав Міністр культури України Євген Нищук.

 

 

«Це дуже зворушлива зустріч. Олександра Іванівна, яка пережила епохи та режими різних систем, є свідком страшного злочину проти українського народу - це справді надзвичайна особистість. У свої чотирнадцять років вона на власні очі бачила як вмирали засохлі від страшного голоду люди,  щоб врятуватися мала їсти кропиву та пішки ходила до Києва, стояла в довжелезних чергах, щоб отримати одненьку хлібину і прогодувати свою велику родину», - розповідає Євген Нищук.

 

 

«Це все історії живої людини, і це  змінює масштаб трагедії. Ми маємо живого очевидця, ми бачимо її очі, ми чуємо як вона про це говорить, з яким болем, щемом і, разом з тим, з надзвичайною силою. І в цих словах, ми чуємо  біль усього українського народу. Ми бачимо, як їй радісно, що поруч з нею зібралася така велика родина всі пишаються тим, що в них така бабуся, така велика людина, яка змогла пережити трагедію – цинічну та принизливу для людської гідності, і  донесла цю правду до сьогодення. Слухаючи  таких людей, ти розумієш, що вся ця навколишня метушня і проблеми - є нікчемними у порівнянні  з тим, що вона пережила та з якою силою продовжує жити  і любити оточуючий світ».

 

Все своє життя Олександра Іванівна прожила в селі Мар’янівка Васильківського району Київської області. На її долю випало надлюдське страхіття радянського Голодомору, що є злочином геноциду проти української нації. Заможна, багатодітна українська селянська родина з початком колективізації  втратила все майно, у хаті не залишилось і зернини.

Як згадує Олександра Іванівна, тяжко працюючи, була  змушена, як і всі односельці,  для виживання харчуватися переважно травою, головною стравою була кропива й лобода, а на руках у 14 річної дівчини була хвора мати та сестра інвалід.

«Не знаю як я це витримала, то мене Бог  вберіг», - розповідає вона.

 

 

Згадує, що в цей час їх село накрила хвиля масової смертності, вмирали і дорослі, і маленькі діти: «А люди падали, страшне падали, падали, падали. Ідеш це і лежить. Ідеш переступаєш, а воно вже  лежить».

 

Незважаючи, на ті важкі випробування, що випали на долю Олександри Іванівни, жінка радіє своїй родині  та несе життєву мудрість. Її оточує любляча сім’я – п’ятеро дітей, 9 онуків, 13 правнуків та праправнук.  У свій 100- річний ювілей жінка бажає українцям щастя та добробуту,  щоб більше ніколи на долю України не випадали такі страждання.

 

 

версія для друку

Відео

Fair Play. Free Sentsov.

Фотогалерея

Флешмоб "Музейні таємниці"
Розробник: Корпорація Софтлайн (Україна)
©  Міністерство культури України