українська російська англійська

Державний історико-культурний заповідник у місті Жовкві

ДІКЗ у місті Жовкві

 

Історія державної охорони комплексу пам’яток архітектури м. Жовкви бере початок у міжвоєнний період ХХ ст. У 1931 і 1932 роках на підставі розпорядження Президента Польської Республіки від 6 березня 1928 року «По опіку над пам’ятками» було включено в національний реєстр пам’яток церкву Трійці, парафіяльний і домініканський костели, синагогу; а 31 березня 1937 року пам’яткою оголошено також давнє розпланування міста із частково збереженими мурами, ровами, брамами, та міськими архітектурними ансамблями, що мають історичну й естетичну вартість (весь історичний містобудівний комплекс центральної частини міста).

У 1991 році, в перший рік відродження незалежної Української держави, місту Нестеров було повернуто його історичну назву Жовква.

У 1994 році, у зв’язку з припиненням діяльності Львівського історико-архітектурного заповідника, за ініціативою місцевих органів влади, громадських організацій та львівських науковців Кабінет Міністрів України, враховуючи особливу історичну, наукову і архітектурну цінність комплексу пам’яток історії, містобудування, архітектури та природи м. Жовкви, з метою створення умов для його збереження своєю постановою від 10 серпня 1994 року № 546 «Про державний історико-архітектурний заповідник у м. Жовкві Львівської області» оголосив територію центральної частини міста Жовква державним історико-архітектурним заповідником.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1032 Заповідник передано до сфери управління Міністерства культури України, в якому він перебуває в даний час.

У 2013 році рішенням 37-ї сесії Ради всесвітньої спадщини ЮНЕСКО один з об’єктів Заповідника дерев’яна церква Пресвятої Трійці у складі об’єкту «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України» включена у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

 

 

версія для друку

Відео

Fair Play. Free Sentsov.

Фотогалерея

Флешмоб "Музейні таємниці"
Розробник: Корпорація Софтлайн (Україна)
©  Міністерство культури України