українська російська англійська

Національний заповідник "Хортиця"

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК «ХОРТИЦЯ»

 

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі площею у 23,5 кв. км (довжина 12,5 км, ширина – до 3-х км). Розташований він між двома унікальними природними комплексами – порогами Дніпра, затопленими під час будівництва Дніпровської ГЕС, та плавнями Великого лугу Запорозького.

Таке розташування спричинило утворення на Хортиці дев’яти природно-територіальних комплексів. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон півдня України – це плавневі ліси та луки, справжні та петрофітні степи, скелясті відслоєння гранітів, балки, нагорні діброви, висячі болота, озерні комплекси.

Флора й фауна Хортиці відзначаються значною видовою різноманітністю, не характерною для більшості річкових островів (21% від загальної кількості видів вищих судинних рослин та 48% від загальної кількості хребетних тварин України).

Людина вперше оселилась на Хортиці в добу пізнього палеоліту. А в добу енеоліту в Північному Причорномор’ї формується величезна культурна спільність, яка в науці отримала назву середньостогівської археологічної культури, вона отримала назву від однієї з хортицьких скель, де вперше були знайдені її пам’ятки. Багато дослідників вважають, що саме середньостогівці стали основою для формування індоєвропейської спільності у V-IV тис. до н. е. І саме вони вперше приручили коня для їзди верхи.

Особливе значення мають культові споруди-святилища доби бронзи, що крім релігійних функцій використовувалися як обсерваторії для спостереження за небесними світилами – такі собі «міні стоунхенджі». Вони являють собою цілу систему обсерваторій і свідчать про надзвичайно високий рівень світосприйняття та розуміння природних явищ.

Доба заліза цікава перш за все пам’ятками скіфського часу  - єдине у Світі острівне скіфське городище-фортеця та 6 курганних груп, на території яких на початку XX ст. налічувалось 129 курганів.

Перша письмова згадка про Хортицю пов’язана з працею візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією"( 952 р.) наш острів, названий островом Святого Георгія. З високим ступенем ймовірності можна припустити перебування на острові Святих рівноапостольних княгині Ольги та князя Володимира Великого. В цей час на півдні Хортиці з’являється слов’янське поселення Протовче, воно контролювало так званий Протовчій брід з одного берега річки на інший і було частиною шляху «із варяг у греки». Колись на цьому місці збиралися війська перед битвами з половцями у 1103 та 1190 роках і з татарами на р. Калка у 1223 році. Саме тут, можливо, зароджувались ідеї, які стали основою формування перших Запорозьких Січей.

З островом пов’язується останній бій Київського князя Святослава Ігоровича з Печенігами у 972 році. Це підтверджують не тільки письмові джерела, але й археологічні знахідки, зокрема меч X ст. знайдений на дні Дніпра біля північного узбережжя острову, він являє собою зразок елітарного озброєння Київської Русі. Ще п’ять таких мечів було знайдено під час будівництва Дніпровської ГЕС.

Але найславетнішими часами для цих територій, мабуть, все ж так, були часи існування славетного лицарства – запорозького козацтва.

Тут на невеличкому острові Мала Хортиця (біля острова Хортиця) у 1552-58 роках князь Дмитро Вишневецький побудував “укріплений городок” – фортецю. Вона стала праобразом усіх майбутніх січей.

Після Вишневецького, за різними джерелами на Хортиці побували такі козацькі ватажки як Яків Шах, Петро Конашевич-Сагайдачний, Марк Жмайло, Іван Сулима. Біля острова Хортиця, в січні 1648 року, починалося повстання козаків під проводом Богдана Хмельницького.

Все те, що у ландшафтному плані пов’язувалось із запорозькими козаками, можна побачити лише тут на острові Хортиця. Це перш за все залишки Великого Лугу який козаки називали «батьком», а також хортицькі скелі, що нагадують про грізні, колись, дніпрові пороги.

В часи російсько-турецької війни 1735-39 років на прилеглих біля нього територіях, та безпосередньо на ньому була споруджена система укріплень – так званих редутів, для прикриття армії. А вже на, згадуваному, острові Мала Хортиця побудована суднобудівна верф. В той час біля Хортиці перебувало 408 кораблів різних типів, і в наші часи багато цих суден лежать на дні Дніпра, під товщею води. Археологи заповідника змогли підняти, дослідити й реставрувати декілька з них, зокрема, “Козацький човен”, “Бригантину”, байдак, дюбель-шлюпку. В майбутньому планується будівництво Музею судноплавства, в якому знайдуть своє місце і ці унікальні експонати яким немає аналогів на території колишнього СРСР.

Не оминула Хортицю і Друга світова війна. У вересні 1941 року тут було здійснено один з перших успішних контрнаступів Червоної армії. Завдяки цьому вдалося вивезти весь промисловий потенціал міста Запоріжжя в евакуацію.

Можна з упевненістю говорити про те, що більше ніде на території України немає такого місця, де б на такій відносно невеликій площі була б сконцентрована така велика кількість історичних пам’яток різних періодів. Практично кожен етнос, що проживав у Причорноморських степах залишив тут сліди свого перебування. А кожна доба в історії нашої держави стала частиною історії острову Хортиця.

Тому у 1965 році на Хортиці створюється історико-культурний заповідник, який у 1993 році отримує статус Національного. За останні роки відвідуваність туристичних об’єктів заповідника зросла майже на 80%, і у 2010-му році перевищила позначку у 250 000 чоловік.

 

версія для друку

Відео

Відеокліп «Колядка для янголів»

Фотогалерея

Флешмоб "Музейні таємниці"
Розробник: Корпорація Софтлайн (Україна)
©  Міністерство культури України