Проект

 

 

СХВАЛЕНО

Розпорядженням Кабінету Міністрів України

від “___”_______ 2008 р. № _____________

 

 

КОНЦЕПЦІЯ

Державної цільової програми інноваційного розвитку української культури на 2009-2013 роки.

 

 

1. Визначення проблем, на розв’язання яких спрямована Програма

Стан сфери культури і мистецтва не дає змоги задовольняти потреби культурного і духовного розвитку українського суспільства. Особливо це стосується ролі національної культури, культурної спадщини, національної кінематографії та сучасних культурних індустрій у розбудові й наповненні національним культурним продуктом інформаційно-культурного простору України, у справі виховання молодого покоління і формування національної свідомості.

 

Державна політика у сфері культури і мистецтва все ще реалізується уповільненими темпами, без чітко визначених пріоритетів. Незначною залишається частка видатків, передбачених для розвитку галузі у державному та місцевих бюджетах, не створені правові та інституціональні умови для переходу на грантову систему фінансування культурних проектів, не сформована система мотивацій для залучення недержавних джерел підтримки національного культурного процесу. Актуальними лишаються проблеми капітального ремонту, модернізації та технічного переобладнання закладів культури, передусім у сільській місцевості, якості надання послуг у сфері культури і мистецтва з урахуванням державних соціальних стандартів. Впровадження системних засад у здійсненні мовної та інноваційної культурної політики потребують структурних змін в апаратах Міністерства культури і туризму України та структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій.

 

 

2. Аналіз причин виникнення проблем та обґрунтування необхідності їх розв’язання програмним методом

Основними причинами виникнення проблем у сфері культури і мистецтва є:

– невідповідність сучасним суспільним умовам успадкованої від радянської доби культурно-мистецької інфраструктури та системи управління нею;

– незавершеність процесу формування цілісного україномовного інформаційно-культурного простору України та напрацювання нових принципів і механізмів реалізації національної культурної політики;

– виникнення кризових явищ в економіці, які негативно впливають на матеріально-технічну базу сфери культури, не дозволяють налагодити інвестиційно-стратегічний напрям її розвитку;

– несформованість національних інтересів у сфері культури і мистецтва та пріоритетів держави щодо надання підтримки її розвитку;

– неналагодженість системної роботи у збереженні й суспільній актуалізації національної матеріальної та нематеріальної культурної спадщини, в її використанні для суспільно-економічного розвитку України та формування й популяризації її привабливого іміджу;

– вкрай низький відсоток національних фільмів в інформаційному просторі, відсутність протекціоністської політики по відношенню до національних фільмів, їх недоступність українському глядачеві, невідповідність наявної матеріально-технічної бази сучасним потребам кіновиробництва і кінопоказу;

– відсутність цілеспрямованого впливу держави на ринок товарів і послуг у сфері культури, дозвілля та інформації;

– недосконалість законодавства у сфері культури і мистецтва та відсутність ефективних механізмів контролю за дотриманням його норм;

– недостатній рівень державної підтримки закладів культури недержавного сектору та відсутність сприятливих умов для його розвитку;

– проблема незбалансованого і тенденційного способу формування ринку культури, дозвілля та інформації, на якому монопольні позиції посів закордонний культурний продукт, викликає потребу в цивілізованому протекціонізмі щодо виробника національного культурного продукту і захисту культурного та інформаційного простору країни.

 

Розв’язання зазначених проблем потребує розроблення і виконання Державної цільової програми інноваційного розвитку української культури на 2009-2013 роки (далі – Програма), згідно з якою вдосконалюється процедура розподілу бюджетного фінансування, збільшується його обсяг та ефективність використання, оновлюються механізми залучення позабюджетних коштів, впорядковується правова база та модернізується система управління галуззю.

 

 

3. Мета Програми

Метою Програми є:

– формування цілісного національного культурно-інформаційного і мовно-культурного простору, наповнення його високоякісним і різноманітним національним культурним продуктом;

– збереження і використання національної культурної спадщини як фактора соціального та економічного розвитку українського суспільства;

– створення в Україні належних правових, організаційних, економічних, технологічних умов для розвитку національної кіноіндустрії, здатної забезпечити підвищення конкурентоспроможності національних фільмів, їх художньої та соціальної значимості та ефективної форми суспільного функціонування;

– сприяння інтенсивному розвитку національних культурних індустрій шляхом впровадження гнучких механізмів державного регулювання конкурентного середовища для забезпечення належної присутності україномовного національного культурного продукту на вітчизняному ринку культури, дозвілля та інформації;

– прискорення інтеграції української культури у світовий культурний простір та підвищення ролі культури і мистецтва у формуванні та поширенні позитивного міжнародного іміджу України.

 

 

4. Визначення оптимального варіанту розв’язання проблем на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Проблему можливо розв’язати двома варіантами.

Перший варіант передбачає збільшення обсягу надання державної підтримки закладам культури і мистецтва без змін у механізмі її надання. Цей варіант не вимагає значних законодавчих та інституціональних змін, проте не забезпечує ефективного використання коштів і призведе до поглиблення проблем у галузі кінематографії та подальшої деформації структури інформаційного простору, наповненого виключно закордонним кінопродуктом.

 

Другий, оптимальний варіант розв’язання проблеми передбачає:

– надання державної підтримки закладам культури і мистецтва та водночас стимулювання залучення позабюджетних джерел фінансування, зокрема, коштів спонсорів, благодійників, меценатів та інвесторів, використання власних доходів зазначених закладів;

– забезпечення дієвості державної політики протекціонізму щодо вітчизняної кіноіндустрії та здійснення заходів щодо переходу до продюсерської системи організації і фінансування виробництва, розповсюдження та демонстрування фільмів, впровадження передових кінотехнологій;

– запровадження прозорого механізму фінансування культурно-мистецьких проектів;

– поєднання протекціонізму стосовно виробника національного культурного продукту та здійснення заходів щодо формування цілісного національного культурно-інформаційного і мовно-культурного простору.

 

 

5. Шляхи і способи розв’язання проблем, строк виконання Програми

Програмою передбачається:

Збільшити обсяг надання державної підтримки закладам культури і мистецтва, що дасть можливість:

– забезпечити розвиток провідних мистецьких закладів і творчих колективів;

– відродити професійні національні мистецькі школи;

– підтримати гастрольну та виставково-галерейну діяльність українських митців, фестивальний і конкурсний рух, творчу молодь у створенні нових творів, концертних програм, театральних вистав, а також циркову галузь, позашкільну мистецьку освіту;

– забезпечити розвиток аматорського виконавського та образотворчого мистецтва.

 

Забезпечити формування цілісного національного культурно-інформаційного та мовно-культурного простору шляхом:

– збільшення обсягу надання державної підтримки створення і поширення національного культурного продукту та удосконалення механізму її надання;

– посилення контролю за використанням мов аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації;

– надання державної підтримки у виданні українських культурологічних видань і часописів;

– забезпечення функціонування мережі бібліотек з урахуванням культурних та інформаційних потреб громадян, зокрема поповнення фондів таких бібліотек новими українськими виданнями;

– надання всебічної підтримки у створенні енциклопедичної, довідкової, наукової, науково-популярної літератури з питань культури, мистецтва, історії України, аудіовидань найкращих творів українських композиторів та виконавців;

– формування Державного реєстру рідкісних і цінних документів “Книжкові пам’ятки України”;

– впровадження новітніх інформаційних технологій у діяльність бібліотек та музеїв, забезпечення доступу до Інтернету в публічних бібліотеках;

– створення умов доступу жителів, особливо районних центрів, малих міст, сіл та селищ, до творів національного та світового кіномистецтва;

– продовження реформування матеріально-технічної бази кінематографії;

– забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності щодо кінотворів.

 

Сприяти актуалізації української культурної спадщини як фактора формування національної свідомості, забезпечення економічного відродження багатих на культурну спадщину регіонів шляхом:

– організації системи заходів з метою популяризації української культурної спадщини, запобігання незаконному обігу культурних цінностей та боротьби з контрабандою;

– створення умов для розвитку історико-культурних центрів у всіх регіонах;

– забезпечення пошуку і повернення національних культурних цінностей, що опинилися за межами країни;

– створення нових музеїв, історико-культурних заповідників, реконструкція та модернізація діючих.

 

Здійснювати ефективну підтримку українського народного мистецтва, культур національних меншин та аматорської творчості, що передбачає:

– реалізацію регіональних культурних ініціатив шляхом фінансування з державного і місцевих бюджетів та інших джерел;

– відновлення, збереження і розвиток базової мережі закладів культури у малих містах та у сільській місцевості, включаючи місцеві навчальні заклади;

– впровадження державних стандартів у наданні населенню послуг у сфері культури;

– здійснення заходів з метою створення умов для відродження та розвитку народної культури української нації, культурної самобутності корінних народів і національних меншин України, діяльності осередків народної творчості, народних художніх промислів та ремесел;

– підтримку розвитку аматорського виконавського та образотворчого мистецтва, сучасних альтернативних форм української молодіжної культури.

 

Розширити та модернізувати форму міжнародної культурної співпраці України з метою формування і поширення у світі її позитивного іміджу, популяризації національного культурного надбання та його інтегрування до європейського культурного простору, включаючи ефективну презентацію власної культурної ідентичності шляхом:

– активізації співпраці з ЮНЕСКО;

– культурного співробітництва з ЄС і Радою Європи;

– розвитку двосторонньої культурної співпраці та обмінів з європейськими країнами та регіональними організаціями;

– створення світових агентських мереж промоції (просування) та дистрибуції (поширення) української культури і національного культурного продукту, включаючи співпрацю з МЗС з метою забезпечення відповідного програмного наповнення роботи культурно-інформаційних центрів у складі закордонних дипломатичних установ України;

– забезпечення вступу України до міжнародних кінематографічних організацій і фондів, перш за все, європейських;

– підтримки організації та проведення ефективних рекламно-промоційних кампаній міжнародних культурно-мистецьких і культурно-інформаційних проектів, включаючи концерти, вистави, презентації, експозиції, фестивалі, конкурси та майстер-класи, круглі столи, конференції, радіо- та телепрограми, публікації у пресі тощо;

– розвитку і поглиблення культурних зв’язків із закордонними українцями для реалізації потреби у збереженні національно-культурної ідентичності та з метою співпраці у поширенні українських культурних цінностей у світі.

 

Удосконалити, модернізувати й впорядкувати законодавство у сфері культури, кінематографії, дозвілля та інформації.

 

Сприяти партнерству з недержавними закладами культури та організаціями приватного сектору економіки з метою стимулювання синергійного розвитку національної культури і мистецтва.

 

Удосконалити та оновити систему управління галуззю, здійснити структурні зміни в апаратах Міністерства культури і туризму України та структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій, реформувати регіональну культурну політику.

 

Виконувати Програму планується протягом п’яти років.

 

 

6. Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

– формування цілісного національного культурно-інформаційного та мовно-культурного простору;

– збереження і використання національної культурної спадщини як фактора соціального та економічного розвитку українського суспільства;

– збільшення обсягів виробництва національних фільмів, забезпечення їх присутності на екранах кінотеатрів і телебачення України, виконання 30% квоти використання національного екранного часу;

– створення умов для доступу глядачів до творів національного кіномистецтва, поліпшення якості кінопослуг та збільшення кількості відвідувань закладів кінопоказу;

– інтенсивний розвиток національної культури шляхом удосконалення системи надання державної підтримки закладам культури і мистецтва, залучення коштів спонсорів, благодійників, меценатів та інвесторів;

– розвиток професійного мистецтва;

– надання населенню послуг у сфері культури відповідно до державних соціальних стандартів;

– розвиток українського народного мистецтва, культур національних меншин та аматорської творчості шляхом розвитку мережі закладів культури і мистецтва, реалізації культурних ініціатив у регіонах;

– інтеграцію української культури у світовий культурний простір, підвищення ролі культури у зміцненні позитивного іміджу України у світі, що сприятиме розвитку міжнародної співпраці та збільшенню обсягу закордонних інвестицій в національну економіку;

– збереження та використання національної культурної спадщини для розвитку культурно-пізнавального туризму і мистецьких ремесел, що сприятиме створенню значної кількості нових робочих місць.

 

 

7. Оцінка фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансове забезпечення виконання Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел відповідно до законодавства.

 

Орієнтовні витрати на виконання Програми становитимуть 2 млрд. 910 млн. гривень, у тому числі з державного бюджету 960 млн., з місцевих бюджетів – 290 млн., коштів спонсорів, меценатів та інвесторів – 1млрд. 660 млн. гривень.

 

Обсяг видатків з державного бюджету на виконання Програми уточнюватиметься під час складання проектів Державного бюджету України виходячи з реальних можливостей.