Шановний Вікторе Федоровичу!

Шановні члени Громадської гуманітарної ради!

 

Міністерство культури спільно з Національним інститутом стратегічних досліджень завершує розробку Концепції стратегії нової культурної політики.

Головною тезою цієї Концепції є те, що культурна, або в її широкому тлумаченні – гуманітарна політика, є частиною державної безпеки в плані осмислення національних інтересів. Цю тезу вже було озвучено в посланні Президента в квітні цього року. Хочу зазначити, що всі напрацювання Міністерства культури України проводяться за сучасними методологіями культурної політики Ради Європи та відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Культура і розвиток».

 

Концепцією стратегії нової культурної політики передбачено визначення її пріоритетних напрямків, серед яких на перше місце виходить охорона культурної спадщини. Саме наші пам’ятки роблять Україну впізнаваною на культурній мапі Європи та світу, адже в нашій державі понад 146 тисяч нерухомих пам’яток культури. 

 

На жаль, наявне законодавство щодо охорони культурної спадщини вже не відповідає вимогам часу та не враховує останніх міжнародних зобов’язань України. Тому Міністерством культури розроблено проект Закону України «Про національну культурну спадщину».

 

Цей проект не просто об’єднує три діючі закони («Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»). У ньому вперше в українському законодавстві чітко прописано захист об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Так само вперше береться під захист нематеріальна культурна спадщина – наші пісні, традиції та обряди. Інші держави вже давно їх законодавчо захищають і навіть вносять до списку ЮНЕСКО, наприклад, наші сусіди-білоруси внесли народний обряд «Колядні царі». Впевнений, що карпатське весілля чи наддніпрянські веснянки теж свого часу стануть об’єктами всесвітньої спадщини.

 

Запропонований проект у чіткій відповідності до міжнародних конвенцій законодавчо закріплює за археологічними пам’ятками статус національного надбання і повністю виключає можливість їхньої приватизації. Тобто під захист закону потрапляють не лише нерухомі археологічні об’єкти, але й всі археологічні колекції. Вони включаються до державної частини музейного фонду – з відповідним контролем та відповідальністю за цілісність.

 

І чи не найголовніше – Закон пропонує відновити археологічну експертизу при  відведенні землі під будівництво, та посилити відповідальність за порушення законодавства щодо охорони культурної спадщини. Тобто запроваджується  прийнятий у цивілізованому світі підхід до забудови історичних міст і територій. Тоді варвар з ломом чи бульдозером тричі подумає, перш ніж зазіхнути на пам’ятку археології чи архітектури. І ситуація, яка днями сталася з приміщенням капели імені Ревуцького та видавництва «АБАБАГАЛАМАГА», стане просто неможливою.

 

Проект Закону розроблено Науково-дослідним інститутом пам’яткоохоронних досліджень із залученням досвідчених фахівців Департаменту культурної спадщини і культурних цінностей та Інституту археології Національної академії наук. На відміну від інших подібних проектів, він пройшов експертне обговорення, а нині доступний для громадського обговорення на Інтернет-сайті Міністерства культури (http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/259694).

 

Тому прошу всіх членів Гуманітарної ради підтримати моє звернення до Президента України щодо внесення законопроекту «Про національну культурну спадщину» до Верховної Ради як невідкладного. Я усвідомлюю, що законопроект не є ідеальним, але Міністерство культури разом з профільним комітетом парламенту та громадськістю до другого читання врахують всі слушні зауваження.

 

В посланні Президента наступний рік проголошено Роком культури та відродження музеїв. Проте фінансування пам’яткоохоронної сфери нині є критичним. Вважаю, пане Президенте, що ситуація вимагає Вашого особистого втручання, адже наступного року Україна прийматиме ЄВРО-2012. У нас є унікальний шанс показати мільйонам туристів та вболівальників свої культурні пам’ятки,  і вкладені в них кошти покращать імідж України на багато років наперед. Хоча справжньою вигодою від збереження культурної спадщини буде вдячність майбутніх поколінь громадян України!